Писати про себе як про людину іноді важче, ніж описувати свою роботу. А проте і те, і те створює цілісність, з якої я виходжу й у терапії. Тож замість довгої біографії пропоную кілька дрібних моментів і деталей, які найкраще мене характеризують.
● Я спираюся на екзистенціальну філософію та гештальт-підхід і у щоденному житті. Не лише як на професію, а як на шлях, який мене веде.
● Терапія для мене — не просто робота. Це і мій шлях, щось між ремеслом, мистецтвом і духовною практикою — але з твердим стоянням ногами на землі.
● Коли я не рухаюся, мені здається, ніби в мене «скриплять суглоби й голова». Рух, танець і тілесна експресивність — одна з головних осей моєї фізичної та психічної сили. Коли я рухаюся, я жива.
● Мій зв’язок із танцем глибокий: від суворої пострадянської танцювальної школи з її «треба» — до шляху автентичного вираження й радості від руху. Я танцюю так, як веду терапію. І веду терапію так, як танцюю. Ці світи взаємно надихають мене.
● Я також займалася театральною імпровізацією — вона відкрила мені очі на принципи ґештальту, на присутність і реакцію на те, що саме виникає, без надмірного планування.
● У своєму особистому житті я багато дбаю про теплі, підтримувальні стосунки. Мій чоловік, інша родина та друзі — це моя рятівна мережа. І не через самоочевидність, а завдяки великій роботі, яку я вклала в оновлення цих стосунків після складного сімейного розлучення. І я щиро цим пишаюся.
● Я проїхала автостопом понад десять тисяч кілометрів. А після прочитання книги «Дгармові волоцюги» я сама вирушила на вісім днів до Альп у Тіролі. Цей досвід навчив мене покладатися на себе і на світ навколо.
● Я досить добре готую і люблю кухню як безпечний простір, де можна мислити руками та відпочивати, створюючи щось добре.
● У вільний час я малюю аквареллю. Вода й пігмент мають своє власне життя, і мені подобається, що я не можу їх повністю контролювати.
● І ще одна річ: я справді добре плаваю. Вода — мій другий дім.
● Я пристрасна студентка — люблю навчання, особливо мови. Для мене це радість — відчиняти двері в нові світи, у тому числі мовні.
● Я однаково люблю і котів, і собак. Не намагайтеся змусити мене вибирати.
● Люблю фільми й серіали — мої улюблені: «Друзі», «Секс і місто» та «Офіс».
● Книга, яка кардинально змінила моє бачення людини й світу, — Behave Роберта Сапольскі.
● Я люблю природу та збирання грибів. Я людина, яка може зупинитися на моховому пагорбі, щоб роздивитися його як маленький всесвіт.
● Війна — велика частина мого життя. І хоч інколи Київ небезпечний, саме там я відчуваю дім — бо це дім. Я маю відчуття, що, будучи там, я тим самим щось підтримую.
Писати про себе як про людину іноді важче, ніж описувати свою роботу. А проте і те, і те створює цілісність, з якої я виходжу й у терапії. Тож замість довгої біографії пропоную кілька дрібних моментів і деталей, які найкраще мене характеризують.
● Я спираюся на екзистенціальну філософію та гештальт-підхід і у щоденному житті. Не лише як на професію, а як на шлях, який мене веде.
● Терапія для мене — не просто робота. Це і мій шлях, щось між ремеслом, мистецтвом і духовною практикою — але з твердим стоянням ногами на землі.
● Коли я не рухаюся, мені здається, ніби в мене «скриплять суглоби й голова». Рух, танець і тілесна експресивність — одна з головних осей моєї фізичної та психічної сили. Коли я рухаюся, я жива.
● Мій зв’язок із танцем глибокий: від суворої пострадянської танцювальної школи з її «треба» — до шляху автентичного вираження й радості від руху. Я танцюю так, як веду терапію. І веду терапію так, як танцюю. Ці світи взаємно надихають мене.
● Я також займалася театральною імпровізацією — вона відкрила мені очі на принципи ґештальту, на присутність і реакцію на те, що саме виникає, без надмірного планування.
● У своєму особистому житті я багато дбаю про теплі, підтримувальні стосунки. Мій чоловік, інша родина та друзі — це моя рятівна мережа. І не через самоочевидність, а завдяки великій роботі, яку я вклала в оновлення цих стосунків після складного сімейного розлучення. І я щиро цим пишаюся.
● Я проїхала автостопом понад десять тисяч кілометрів. А після прочитання книги «Дгармові волоцюги» я сама вирушила на вісім днів до Альп у Тіролі. Цей досвід навчив мене покладатися на себе і на світ навколо.
● Я досить добре готую і люблю кухню як безпечний простір, де можна мислити руками та відпочивати, створюючи щось добре.
● У вільний час я малюю аквареллю. Вода й пігмент мають своє власне життя, і мені подобається, що я не можу їх повністю контролювати.
● І ще одна річ: я справді добре плаваю. Вода — мій другий дім.
● Я спираюся на екзистенціальну філософію та гештальт-підхід і у щоденному житті. Не лише як на професію, а як на шлях, який мене веде.
● Терапія для мене — не просто робота. Це і мій шлях, щось між ремеслом, мистецтвом і духовною практикою — але з твердим стоянням ногами на землі.
● Коли я не рухаюся, мені здається, ніби в мене «скриплять суглоби й голова». Рух, танець і тілесна експресивність — одна з головних осей моєї фізичної та психічної сили. Коли я рухаюся, я жива.
● Мій зв’язок із танцем глибокий: від суворої пострадянської танцювальної школи з її «треба» — до шляху автентичного вираження й радості від руху. Я танцюю так, як веду терапію. І веду терапію так, як танцюю. Ці світи взаємно надихають мене.
● Я також займалася театральною імпровізацією — вона відкрила мені очі на принципи ґештальту, на присутність і реакцію на те, що саме виникає, без надмірного планування.
● У своєму особистому житті я багато дбаю про теплі, підтримувальні стосунки. Мій чоловік, інша родина та друзі — це моя рятівна мережа. І не через самоочевидність, а завдяки великій роботі, яку я вклала в оновлення цих стосунків після складного сімейного розлучення. І я щиро цим пишаюся.
● Я проїхала автостопом понад десять тисяч кілометрів. А після прочитання книги «Дгармові волоцюги» я сама вирушила на вісім днів до Альп у Тіролі. Цей досвід навчив мене покладатися на себе і на світ навколо.
● Я досить добре готую і люблю кухню як безпечний простір, де можна мислити руками та відпочивати, створюючи щось добре.
● У вільний час я малюю аквареллю. Вода й пігмент мають своє власне життя, і мені подобається, що я не можу їх повністю контролювати.
● І ще одна річ: я справді добре плаваю. Вода — мій другий дім.
● Я пристрасна студентка — люблю навчання, особливо мови. Для мене це радість — відчиняти двері в нові світи, у тому числі мовні.
● Я однаково люблю і котів, і собак. Не намагайтеся змусити мене вибирати.
● Люблю фільми й серіали — мої улюблені: «Друзі», «Секс і місто» та «Офіс».
● Книга, яка кардинально змінила моє бачення людини й світу, — Behave Роберта Сапольскі.
● Я люблю природу та збирання грибів. Я людина, яка може зупинитися на моховому пагорбі, щоб роздивитися його як маленький всесвіт.
● Війна — велика частина мого життя. І хоч інколи Київ небезпечний, саме там я відчуваю дім — бо це дім. Я маю відчуття, що, будучи там, я тим самим щось підтримую.